Війна на Близькому Сході відновилася

Після кількох місяців відносного затишшя Близький Схід знову опинився на межі великої війни. Перемир'я між Сполученими Штатами й Іраном, яке навесні ц. р. дало надію на дипломатичне врегулювання, фактично припинило своє існування. Дональд Трамп офіційно повідомив Конґрес про відновлення бойових дій, а американські військові вже завдають нових ударів по іранських цілях. Тегеран відповідає атаками на судноплавство в Ормузькій протоці та погрожує масштабною відповіддю.

Від перемир'я до нової ескалації

8 червня виповнилося два місяці від початку перемир’я між Іраном і США, проте блокади, обстріли танкерів і військових об’єктів нікуди не поділися. Світ опинився перед ризиком нової великої війни, що може мати наслідки далеко за межами Близького Сходу. Україна також не залишиться осторонь цих процесів.

Як писав Meest Weekly, навесні 2026-го Сполучені Штати та Іран погодилися на тимчасове припинення вогню після кількох тижнів масштабних ударів. Посередниками виступали кілька держав реґіону, а головною метою було не допустити повного блокування Ормузької протоки — одного з найважливіших енергетичних маршрутів світу. Однак дипломатія випробування часом не витримала.

Минулого тижня американські військові провели чотири хвилі ударів по цілях в Ірані, заявивши, що вони стали відповіддю на атаки Тегерану проти цивільних кораблів у районі Ормузької протоки. За даними Центрального командування США, на території Ірану було уражено більше 300 цілей.

За інформацією американських військових, удари розпочалися 7 липня о 19.15 за східним часом США. «Це стало відповіддю на відвертий напад підрозділів Корпусу вартових ісламської революції на контейнеровоз GFS Galaxy, що проходив Ормузьку протоку під прапором Кіпру. Одного члена цивільного екіпажу вважають зниклим безвісти; Galaxy не може продовжити рух через пожежу на облавку та значні пошкодження машинного відділення», — йдеться у повідомленні.

У Центральному командуванні наголосили, що Сполучені Штати й надалі вживатимуть рішучих заходів для захисту цивільного судноплавства та свободи навігації у міжнародних водах. Зазначається, що наказ про проведення операції віддав особисто американський президент.

Піт Геґсет, міністр війни США, також прокоментував початок нової військової операції. «Іран зробив невдалий вибір. Тепер він за це заплатить», — заявив він. За версією Вашинґтона, саме Іран порушив домовленості, відновивши атаки на цивільні танкери та комерційні кораблі. Білий дім заявив, що такі дії становлять загрозу не лише американським інтересам, а й світовій економіці.

У листі до Конґресу американський лідер повідомив, що це означає запуск нового 60-денного терміну, протягом якого президент може вести військову операцію без окремого дозволу законодавців відповідно до Закону про військові повноваження (War Powers Resolution). «Сухопутні війська Сполучених Штатів не беруть участі в цих ударах. Ці удари є обмеженими, виваженими, спланованими та проведеними таким чином, щоб мінімізувати жертви серед цивільного населення», — йдеться у листі.

Відповідно до американського законодавства, після повідомлення Конґресу військові сили США можуть перебувати в зоні операції протягом 60 днів. Президент також має право продовжити цей термін ще на 30 днів, однак подальше розгортання військ потребує схвалення Конґресу.

Головний нерв конфлікту

На перший погляд може здатися, що йдеться лише про реґіональне протистояння. Насправді ключем до всього є Ормузька протока. Саме через неї проходить приблизно п'ята частина світових поставок нафти. Будь-яке порушення судноплавства миттєво впливає на світові ціни на енергоносії.

Після відновлення конфлікту Іран взявся атакувати танкери та демонструвати готовність перекривати морські маршрути. У відповідь Сполучені Штати оголосили про нові військові операції та фактичне відновлення жорсткого контролю над судноплавством у реґіоні. А Тегеран узявся бомбардувати Бахрейн.

Експерти зазначають, що повністю гарантувати безпечне проходження суден буде надзвичайно складно навіть для американського флоту. Адже для проходження Північним коридором, який пролягає територіальними водами Ірану, корабля необхідно буде отримувати попередній дозвіл Тегерану. При цьому стягнення плати за прохід не передбачається.

Чому сторони повернулися до війни? На це є кілька причин. По-перше, жодна зі сторін не вважає себе переможеною. По-друге, Іран не відмовився від своєї реґіональної політики та продовжує використовувати асиметричні методи ведення війни — безпілотні літальні апарати, ракети, морські диверсії та підтримку союзних терористів. По-третє, адміністрація Дональда Трампа демонструє значно жорсткіший підхід, ніж попередні американські уряди.

Вашинґтон прямо заявляє, що не дозволить Ірану контролювати міжнародне судноплавство або використовувати Ормузьку протоку як інструмент політичного шантажу. «Ми вимагаємо, щоб іранці оприлюднили заяву, яка визнає, що всі канали Ормузької протоки відкриті, і вони не стріляють по кораблях. Вони або дадуть нам цю заяву, або результат для них буде поганим», — сказав один із посадовців Білого дому.

У Вашинґтоні наголошують, що саме Іран своїми останніми діями порушив меморандум про взаєморозуміння, який мав забезпечити тимчасове припинення бойових дій, а це поставило під сумнів готовність іранської влади до подальших перемовин щодо ядерної програми.

Чи можливе повномасштабне вторгнення

Попри різку риторику, більшість військових аналітиків поки що не прогнозують масштабного сухопутного вторгнення США. Причина проста — це вимагатиме сотень тисяч військових, колосальних фінансових витрат і майже гарантовано призведе до значних людських втрат.

Натомість Вашинґтон робить ставку на авіацію, високоточні ракети, морську блокаду й економічний тиск. Іран, своєю чергою, використовує свою головну перевагу — можливість завдавати болючих ударів по логістиці та енергетичній інфраструктурі без відкритого фронтального зіткнення.

Водночас європейські країни закликають сторони повернутися до перемовин. Китай виступає за якнайшвидше припинення бойових дій, адже саме він є одним із найбільших імпортерів близькосхідної нафти.

Російська Федерація (РФ) традиційно використовує ситуацію для посилення антиамериканської риторики та намагається представити себе посередником, хоча її можливості впливу на події залишаються обмеженими. Водночас Ізраїль підтримує жорстку позицію Сполучених Штатів, розглядаючи ослаблення Ірану як питання власної національної безпеки.

Як це вплине на Україну

Для України наслідки цього конфлікту можуть бути неоднозначними. З одного боку, здорожчання нафти традиційно збільшує прибутки РФ від експорту енергоносіїв, що потенційно може зміцнити її фінансові можливості для ведення війни. З іншого боку, США змушені розподіляти військові ресурси між кількома кризами одночасно. Це може вплинути на темпи окремих постачань озброєнь союзникам, хоча офіційних заяв про скорочення підтримки України наразі немає. Окремим фактором є перевантаження американського оборонно-промислового комплексу, який уже працює на забезпечення України, союзників по НАТО та власних потреб.

Тим часом для РФ нова криза створює певні можливості. Чим більше уваги міжнародних медіа та політиків перемикається на Близький Схід, тим менше інформаційного простору залишається для російсько-української війни. Крім того, Кремль розраховує на зростання цін на нафту та газ.

Втім, одночасне загострення кількох глобальних конфліктів також створює ризики для самої Росії: нестабільність світових ринків, додатковий санкційний тиск і непередбачуваність дій Вашинґтона можуть ускладнити її власні економічні плани.

Якщо атаки на судноплавство триватимуть, Сполучені Штати, ймовірно, розширять військову операцію та посилять морську присутність у Перській затоці. Якщо ж дипломатичні посередники — насамперед Оман, Катар чи Туреччина — зможуть відновити перемовини, існує шанс на нове, хоча й крихке, припинення вогню.

Одне можна стверджувати вже зараз: конфлікт між США й Іраном перестав бути локальною суперечкою. Він напряму впливає на світову економіку, енергетичну безпеку, міжнародну політику та перебіг інших воєн, зокрема, російської аґресії проти України.